Фізичне виховання в педагогічній спадщині Антона Макаренка

 

Характеризуючи виховний ідеал А. Макаренка, наголосимо, що він бачив майбутніх громадян радянської країни фізично здоровими, міцними, загартованими, оптимістичними, бадьорими особистостями, здатними долати і фізичні, і духовні труднощі. На його думку, фізичне виховання і фізичний розвиток повинні насамперед сприяти загартуванню організму. Для характеристики здоров’я та загартування організму колоністів А. Макаренко знаходив такі піднесено-літературні означення: «м’язи залізних рук», «броньовані коробки грудей», «монументально стійкі стегна» тощо. Але метою фізичного виховання педагог вважав гармонійний розвиток кожного вихованця.

Відомий педагог пропонував здійснювати фізичне виховання в єдності з усіма напрямами процесу формування гармонійно розвиненої особистості. У своїй науково-педагогічній спадщині А. Макаренко точно визначав роль цього поєднання і значення фізичної культури та спорту в загальній цілісній системі виховання нової людини. Видатний педагог бачив підростаюче покоління здоровим, духовно красивим, бадьорим, з міцною нервовою системою, з почуттям оптимізму.

Аналізуючи практичну сторону педагогічної діяльності А. Макаренка щодо реалізації засад і цілей фізичного виховання, наголосимо, що розроблена ним система ви-ховання людини у колективі вихованців і сім’ї ґрунтується на використанні певного арсеналу педагогічних засобів, інструментарію. Чи не найважливіше місце у ньому займає праця. В теорії виховання у праці, розробленій А. Макаренком, центральну сходинку займає постулат про зв’язок трудового зусилля з вихованням фізичного здоров’я, витривалості, волі, терпіння і наполегливості, благородства душі, уміння долати труднощі, тобто формування того, що характеризує сильну особистість.

Наступним засобом фізичного виховання А. Макаренко вважав гру. Для дитини гра є необхідною формою життєдіяльності, в якій вона пізнає світ, формує певні уявлення і моделі взаємин. Зважаючи на таку виняткову роль гри у дитячому віці, необхідно, зауважує Макаренко, використати її розвиваючі можливості і для фізичного виховання людини.

Саме у формі гри здійснювалася притаманна педагогічній системі А. Макаренка так звана «воєнізація фізичного виховання». Дитячо-юнацькі ігри «Зірниця» і «Орлятко» (які пізніше використовувалися впродовж 60 – 80-х рр. ХХ ст.) – це наслідок втілення взаємозв’язку фізичного виховання з військово-патріотичним.

Великого значення у своїй практичній роботі А. Макаренко надавав спортивним, гімнастичним іграм. Колоністи та комунари практикували біг на ковзанах, лижах, ігри у футбол і теніс. «Біля парадного входу була ковзанка. Весь квітень комунари готували різні майданчики: волейбольні, футбольні, крокетні». «Головний вид спорту в комуні – лижі. Місцевість, яка нас оточувала, була зручною для бігу на лижах», – згадував видатний педагог. Працювала також секція з акробатики, і вихованці дуже часто виступали з акробатичними вправами та пірамідами в інших школах та селищах.

Не менш важливим засобом фізичного виховання, які використовував А. Макаренко, були туристичні походи й екскурсії. Педагог започаткував мандрівки Україною ви-хованців свого закладу як провідну змістовну форму їхнього літнього оздоровлення та відпочинку: «Не існує більш яскравого, привабливого та важливого для молодої людини, ніж мандрівка просторами рідного краю разом з друзями та спільною метою». А. Макаренко з вихованцями комуни ім. Ф. Е. Дзержинського щорічно проводили літні туристські подорожі, перетворюючи їх на важливу ланку навчально-виховної роботи. Майбутній туристський похід Макаренко розглядав, головним чином, як перспективну точку попереду. Це давало змогу залучати до підготовки туристського походу весь колектив комуни, а під час його проведення досягати добрих результатів у виховній роботі.

У контексті фізичного виховання А. Макаренко застосовував різноманітні методи, однак найбільшого значення надавав методу вправи.

А. Макаренко вважав, що фізичне виховання підростаючого покоління може бути успішним і плідним лише у тому випадку, коли фізична культура в школі вміло узгоджується з позакласною та позашкільною спортивно-масовою та оздоровчою роботою. Позакласна та позашкільна робота з фізичного виховання, на його думку, є важливим розділом навчально-виховного процесу і сприяє школі у виконанні навчально-виховних завдань, які стоять перед нею. Крім того, вона поглиблює знання, вміння та навички, отримані на уроках фізичної культури, зміцнює здоров’я та підвищує загальний рівень фізичного розвитку, прищеплює любов до систематичних занять спортом.